Хто кого проігнорував? V з’їзд «мусульман України» відбувся без представників більшості мусульманських організацій

Так званий V з’їзд мусульман України в результаті виявився не більше ніж з’їздом членів ДУМУ й не може претендувати на звання з’їзду мусульман України. За офіційними даними Державного комітету України у справах національностей та релігій станом на 1 січня 2011 року в країні функціонують 1208 мусульманських релігійних громад. Із них 960 перебувають у складі Духовного управління мусульман Криму (ДУМК), 20 громад — у складі Духовного управління мусульман України «Умма» (ДУМУ «Умма»), 18 — у складі Духовного центру мусульман України (ДЦМУ), 16 — у складі Регіонального об’єднання «Київський муфтіят», 11 громад намагаються легалізувати себе як Всеукраїнське духовне управління мусульман «Єднання». Разом: 1025 громад з усіх регіонів України. Керівники всіх перелічених духовних управлінь заявили, що вони не брали участі в з’їзді, не делегували туди своїх повноважних представників і не визнають цей з’їзд за всеукраїнський, а незмінного керівника ДУМУ не вважають за «муфтія України».
Ще близько сотні мусульманських громад країни позиціонують себе як автономні й більшість із них — прихильники різних гілок шиїзму, салафітского руху або «Хізбут-Тахрір». Враховуючи войовничу риторику лідерів ДУМУ щодо цих ідеологій, можна напевно сказати, що вони так само не взяли участі в заході. Хто залишився? Залишаються громади, що перебувають у складі ДУМУ плюс десяток автономних громад із Криму, що називають себе Духовним центром мусульман Криму й, за словами муфтія ДУМ Криму Еміралі Аблаєва, є філією хабашитського руху в Криму. Якщо вдатися до нехитрих математичних обчислень, то виходить, що понад 1125 громад із 1208 офіційно зареєстрованих не брали у з’їзді участі. У процентному співвідношенні церемонія, названа V з’їздом мусульман України, зібрала аж 7% мусульманських громад країни. Чи можуть називатися «з’їздом мусульман України» збори, де не присутні чотири з шести Духовних управлінь, що об’єднують нині 80% мусульманських організацій країни?
Чому Духовне управління мусульман Криму, Духовне управління мусульман України «Умма», Духовний центр мусульман України та Регіональне об’єднання «Київський муфтіят» не стали учасниками з’їзду, досі невідомо. Або їх не запросили (і тоді виникає питання до організаторів), або вони не бажають визнавати цей захід і тих, хто за ним стоїть як представники мусульманської спільноти країни. Отже питання, хто кого проігнорував, залишається відкритим.
Інше важливе питання — проблема легітимності. Чи може називатися «муфтієм України» людина, здатна зібрати на свій з’їзд щонайбільше 7% від загального числа мусульманських організацій країни? Очевидно, що це занадто низький відсоток підтримки, й він не дає права виступати від імені мусульман України. До того ж подібної посади немає в державі. Є посада Президент України, є посада Генеральний прокурор України, а от посади «Муфтій України» немає. Відповідно до закону, керівник будь-якого релігійного об’єднання має називатися головою саме свого об’єднання, і аж ніяк не цілої країни.
Чому ніхто не вдається в питання, яким чином у світській державі з переважно християнським населенням раптом з’явився «муфтій України», до того ж у країні немає «патріарха України» або «рабина України». На підставі якого правового документа хтось дозволяє себе так себе називати? Світська форма державного ладу, коли держава відокремлена від релігії (будь-якої релігії), не передбачає наявності релігійних посад і станів із використанням назви країни.
Редакція